Здавалось, що – той кволий вітер?
А він берізкам сльози витер,
Розпухлих бруньок скрегіт слухав,
І трепетно на рани дмухав,
Аж поки присудам повинна,
Клейка, зворушливо-невинна
У світ проклюнулася зелень.
І раптом вулиці поселень
Перетворилися в алею
Поміж Єдемом і Землею.
Де бруд, буденність, правда гола?
Тремтить від ніжності довкола
Живе і навіть скам’яніле.
...Є ті на світі, що зуміли
Суди земні перетерпіти
Лише тому, що сльози витер
Їм хтось тендітною рукою.
Він не шукав собі спокою.
І не казав, що хата скраю,
“Хіба ж я більше інших маю?!”
У небайдужності є влада
В рай ад земний перетворити.
Чутливість серця – не посада.
Це - вибір слухати й служити.
Від добрих слів мудріють люди.
Звершити може дотик чудо,
Коли зникають касти, ранги,
Розгойдуються бумеранги
Добра, любові і посвяти.
Буває треба не багато,
Щоб зберегти в cтражданнях мужність:
Лиш тільки - ближніх небайдужність.
04/06/07
Комментарий автора: Вірш присвячений Наталі Булан, місіонерці з Волинської місії "Голос Надії" і всім місіонерам.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Уже ночь за окном - тихо в городе спящем - Вячеслав Переверзев Я могу объяснить тот световой эффект, свидетелем которого стал, только, как чудо Божье. Это случилось в ночь 7 января, в 4 часа. Пробудившись от сна, вышел взглянуть на звёздное небо и помолиться. Увы, но небо было затянуто облаками и звёзд почти не было видно, кроме одной. Когда молился, свет звезды начал неожиданно становиться ярче и ярче и, через какое-то мгновение, стал угасать. Звезда стала такой же малозаметной, как и другие. Это событие и послужило причиной написания данного стихотворения.
