Я хочу вибачати за ті мої слова, які могли бути сприйняті як те, що я виступаю проти харизматичних рухів у Католицькій Церкві. Я з вдячністю Богу пригадую ті моменти, коли я брав участь у спільних молитвах на Лівому Березі, в Андрушівці, Фастові, Городківці. В певний час мого життя я знаходив підтримку в молитвах, які постали на основі цього досвіду.
Я лише хтів сказати і зараз це написати, що я проти 100% уваги на тому, що має відбутися зцілення. Бог кожному дає його власний свій неповторний досвід. Мені Він дав досвід хвороби і саме в ній я хочу знайти Любляче Обличчя Бога. Я хочу лише сказати, що і хвороба може бути дорогою до Нього. І якщо хтось відкидає таку можливість то він суперечить Євангелію. Яке дуже чітко говорить, що багатьма скорботами нам треба увійти в Царство Небесне. Тому терпіння, Хрест є необхідні для нас.
Але це звичайно не заперечує того факту, що ми покликанні до Повноти Життя в Христі. А усе, що тепер переживаємо, навіть випробування, є частиною дороги до Нього, до Неба. Тому і смерть є одним з елементів нашої віри і духовного життя. Тіло врешті-решт зламається, але ми віримо що Бог його воскресить у свій час, а душа є безсмертна по своїй суті — такою її створив Господь.
Тому коли ми приділяємо надто велику увагу тілу, матеріальному, то ми не досягаємо того великого виміру Любові, якій нам відкрив Господь Своєю смертю на Хресті та Воскресінням з мертвих.
Я сам особисто знайшов відповідь на свою хворобу у літургійних текстах Східньої Церкви, яка понад усе ставить духовне та безтілесне, нетлінність. Я орієнтований на цей світ і не зміг зрозуміти чому Бог відмовив мені у священстві чи подружжі, а дав мені хворобу. І лише зрозумівши що мене чекає щось набагато краще, я заспокоївся.
Ні, це зовсім не позбавляє мене спокус та потягів. Ще й тепер я маю боротися зі своїм тілом, зі звабленням світу та дією диявола, але все одно віра моя допомагає мені дивитися вперед. І якби не Його благодать, то якби я міг витримати ці всі болі, які я ношу у своєму тілі?!
Тому уповаючи на Нього, я лише хочу залишитися вірним тій благодаті, яку отримав. І не хочу зрікатися цього Його дару моєї хвороби; хочу служити іншим тим даром, якій отримав. Тому коли бачу як інші хочуть здоров’я, слави, служіння, влади більше від Нього, то це мене доводить до смутку. Чому людина замість того, щоб йти за Господом і Його Всемогутністю, обирає попіл і бруд цього світу. Справа не в тому, що цей світ поганий, а тому, що нас чекає щось набагато краще — Небо!
Прочитано 12353 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Горе пастырям …, которые пасли себя самих! - Сергей Сгибнев Церковь! Какая большая и какая ... БОЛЬНАЯ тема! Сколько их, овец, одиноко бредущих вдали от злачных пажитей, к которым должно было бы идти вместе с дружной семьей?!? И только ли их вина в том, что вот так, в одиночестве протекает их Христианство? А может это их беда? И идут они - одинокие овцы, как укор "пастырям, что стали пасти сами себя"?
Проза : Научи меня смеяться - Юрий Коротких ...А клоун всё кружил и кружил девочку, а она всё смеялась и смеялась и совсем не хотела останавливаться. Она была так благодарна этому странному человеку с красным носом, что он снова научил её смеяться...
