Я втомилась від болю,
Від рабства колючих дротів,
Сліз підгірклі струмки
Я втомилася лити в долоні…
Серце хоче на волю –
В Ісуса обійми святі,
Розірвавши сітки,
Що тримають планету в полоні.
Помирати втомилась
Щодня, посекундно, щораз.
Від щоденних гріхів –
На снігу закривавлені рани…
Тільки Господа милість
Стирає знеможений час
До основи віків
І вибілює шати багряні.
Я втомилась без віри
По долі іти навмання,
Без любові й надії
Ледь жевріти я притомилась.
Божа ласка безмірна
Смерть чорну хрестом зупиня,
І над Всесвітом сіє Господь
Ніжно-зоряну милість.
2003.
Прочитано 12692 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Письмо матери. - Николай Зимин Любите матерей.Цените их,пока они живы и вы можете поговорить и побыть с ними рядом.Ведь,любовь матери - самое дорогое,что у нас есть.И будет вечно.
Верю, знаю,меня ты любила,
Пусть не так, как хотелось бы мне.
Верю, знаю,меня не забыла,
Когда я забывал о тебе.
Может быть,потому я душою
От тебя вдалеке заболел,
Что не знаю,сказать ли успею
Все,о чем я сказать не успел.
