Про що взагалі думають ці горіхи?
Що змушує їхні голови лускати
І пускаючись гілляччя летіти дололу?
Вони скидають свою кожуру
Оголюють свою зморшкувату шкаралупу
Коли їх розбити можна побачити уже не пульсуючі мізки
Вкриті плівкою звилини рослинних істот
Чотирикамерне серце яких уже не перекачує сік
Дві пари легень ампутованих осінню
Замотаних у целофан гіркоти
Мені стає лячно при думці що хтось може це їсти
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
І нам стає лячно при думці,
Що хто-то твій ляпус жує.
Мабудь не у Божій "кожурці"
Серденько бідненьке твоє?! Комментарий автора: Нам - це кому? Тобі ясновельможному екстразнавцю поетичних вірувань?
Проповеди : Доверие. Краеугольный камень. (ч.1) - Доверие Богу Можно найти Истину через глубокое понимание многих разных понятий, но есть у всех них общая основа, краеугольный камень. Надеюсь, что проповедь послужит объединению понимания всей Библии. Это путь к простоте понимания, а простота, как наше направление к реставрации такого образа Человека как его задумал Бог. Полнота жизни человека только в тандеме, сожизни с Богом. "..и всё Моё - Твоё" (притча о блудном сыне).
